Профілактика глистних інвазій
За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі причиною понад 16 з 50 мільйонів смертей є паразитарні та інфекційні захворювання. За поширеністю кишкові гельмінтози посідають друге місце після туберкульозу. Існує понад 150 видів гельмінтів (глистів), які здатні вражати людину і паразитувати в її організмі. З них на території України виявлено майже 30 видів (75 % становить ентеробіоз, 20 % - аскаридоз). Через пожвавлення міграційних процесів можливе завезення тропічних гельмінтозів з країн Африки та Азії.
Гельмінти можуть паразитувати в усіх тканинах і органах людини. Для кожного виду в організмі людини є характерними свої специфічні місця локалізації гельмінтів. За місцем локалізації вони поділяються на порожнинних та тканинних. У кишківнику зазвичай паразитують аскариди, анкілостоміди, карликові ціп’яки тощо, а от в тканинах паразитують – ехінококи, дирофілярії, онхоцерки.Бичачий і свинячий ціп’яки, широкий стьожківець, які мають довжину від 1,5 до 10 метрів, фіксуються у верхньому відділі тонких кишок. Там же паразитує й аскарида. Карликовий ціп’як (довжина 5-8 см) паразитує в нижній третині тонкого відділу кишечника. Волосоголовець – у товстому відділі. Опісторхоз полюбляє жити у жовчних ходах печінки і протоках підшлункової залози.
Чим небезпечні гельмінти?
Глистяні захворювання нерідко протікають без специфічних скарг і проявів. Тому на предмет наявності глистяної інвазії необхідно ретельно обстежуватися у випадку тривалих порушень травлення й апетиту, втрати маси тіла.Загалом, вплив паразитів на організм людини є різноманітним. Передусім, продукти життєдіяльності й розпаду гельмінтів чинять на організм господаря загальнотоксичну дію. Глисти виділяють отруйні речовини, які поступово отруюють організм людини. З’являються головні болі, дратівливість, поганий сон. Потерпає організм людини і від механічного ушкодження органів і тканин у місцях паразитування гельмінтів. А у випадку міграції личинок паразитів, може порушуватися рух природних рідин та секретів (обіг крові та лімфи), розвиватися бронхообструкція та непрохідність кишечника.За шистосомозу в сечовому міхурі і прямій кишці нерідко утворюються папіломи і карциноматозні розростання. Причиною цього є подразнення живих тканин хворого яйцями гельмінтів. А у разі опісторхозу і клонорхозу часто розвивається рак печінки.Аскариди і волосоголовці можуть бути причиною алергічного висипу. Також варто пам’ятати, що наявність гельмінтів обтяжує боротьбу організму з захворюваннями іншої етіології.При аскаридозі, трихоцефальозі, теніаринхозі та інших інвазій різко знижується вміст соляної кислоти в шлунковому соці. Через це зменшуються бактерицидні властивості шлункового соку, порушується травлення, розвивається схильність до отруєнь, які за симптоматикою схожі на харчові.
На гельмінтоз можуть захворіти усі, але групами ризику є:
• діти;
• люди з низькою санітарною культурою, які не дотримуються елементарних правил гігієни (не миють руки перед прийомами їжі та після відвідувань туалетів, не дотримуються санітарних норм в утриманні домашніх тварин, вживають немиті овочі та фрукти тощо);
• особи, які полюбляють вживати рибу чи м’ясо в сирому вигляді;
• люди, які подорожували у країнах Африки та Азії.
Профілактика гельмінтозів
Запобігти розвитку гельмінтозів допоможе елементарне дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед прийомами їжі, після відвідування місць загального користування та спілкування з домашніми тваринами). Також потрібно обов’язково обдавати кип’ятком овочі та фрукти, які вживаються у сирому вигляді; піддавати необхідній термічній обробці рибу та м’ясо. Важливо турбуватись про повноцінне харчування, що в достатній кількості забезпечує організм усіма поживними речовинами, особливо вітамінами С, Д та А. Позитивне значення тут має і стимуляція загального імунітету. Вона знижує ймовірність зараження гельмінтами, перешкоджає міграції паразитів по організму та досягненню ними статевозрілої стадії, скорочує тривалість їхнього життя в організмі.
Лікар епідеміолог
Відділення епідеміологічного нагляду
та профілактики інфекційних захворювань
Надвірнянського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України» І.Я. Горбаль-Клим’юк
