Не дайте нікому затьмарити Ваш розум і свідомість!
Психоактивні речовини (ПАР) – будь-які хімічні сполуки (або суміші) природного або штучного походження, які впливають на функціонування центральної нервової системи, приводячи до змін психічного стану: змінюється мислення, сприйняття або настрій. Ці зміни можуть носити як позитивний (лікувальний) характер, так і негативний, наприклад деградація психіки.
Виділяють чотири базові групи психоактивних речовин:
- депресанти (речовини, які пригнічують центральну нервову систему);
- стимулятори (речовини, що стимулюють нервову систему);
- галюциногени (речовини, здатні в тій чи іншій мірі викликати галюцинації);
- психотропні засоби (препарати для лікування психіки).
Психоактивні речовини діляться на «легальні» та «нелегальні». До легальних психоактивних речовин відносяться речовини, не заборонені законом до вживання, зберігання і розповсюдження, проте це не залежить від ступеня їх шкідливого впливу на психіку і організм людини.
Усі інші психоактивні речовини відносять до нелегальних: існує цілий список речовин, затверджений урядом країни, вживання, поширення і зберігання яких є протизаконним.
ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньо м’язове введення. Вживання психоактивних речовин розглядається як форма втечі від життєвих негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі.
Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:
- сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;
- порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;
- поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;
- ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;
- поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;
- вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.
Важливо розуміти, що залежність від ПАР є хронічною недугою, а не гострим станом, а отже підходи до лікування мають враховувати особливості перебігу саме хронічних захворювань. Отож слід пам’ятати про особливості лікування хронічних хвороб:
- такі недуги часто мають рецидиви, що не свідчить про неефективність лікування, а є природним перебігом захворювання;
- основною метою лікування є мінімізація негативних наслідків захворювання та контроль за проявами недуги, оскільки повне одужання часто є неможливим (на відміну від гострого стану);
- лікування хронічних захворювань часто є пожиттєвим і не обмежене у часі, єдиним критерієм для зупинки терапії є стан хворого, а не її тривалість (лікування гострого стану завжди обмежене у часі);
- пацієнт є активним учасником і партнером лікування, і від ефективної взаємодії між лікарем і пацієнтом залежить успіх терапії.
Не дайте нікому затьмарити Ваш розум і свідомість! Бережіть себе та своїх близьких!
