Дифтерія та ангіна: схожість і різниця
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи, що характеризується розвитком фібринозного запалення в місці потрапляння збудника (уражаються переважно верхні дихальні шляхи, слизова оболонка ротоглотки). Передається дифтерія повітряно-крапельним і повітряно-пиловим шляхом. У деяких випадках можлива реалізація контактно-побутового шляху зараження (при користуванні забрудненими предметами побуту, посудом, передачу через брудні руки). Збудник здатний розмножуватися в харчових продуктах (молоко, кондитерські вироби), сприяючи передачі інфекції аліментарним шляхом.
Інфекція може вражати ротоглотку, гортань, трахею, бронхи, очі, ніс, шкіру і статеві органи. Діагностика дифтерії ґрунтується на результатах бактеріологічного дослідження мазка з ураженої слизової оболонки або шкіри, даних огляду і ларингоскопії. Дифтерію викликає Corynebacterium diphtheriae.
Ангіна (гострий тонзиліт) – це гостре інфекційне захворювання, головна відмінність якого – гострий запальний процес компонентів лімфатичного глоткового кільця, найчастіше, мигдаликів.
Причини ангіни багатогранні. Її збудники – бактерії (β-гемолітичний стрептокок групи A, рідше – стафілокок або їх поєднання), віруси (аденовіруси 1-9 типів, ентеровірус Коксакі А, вірус герпесу), спірохета Венсана в симбіозі з веретеноподібною паличкою, гриби роду Candida в симбіозі з патологічними коками. Найбільш частий збудник (близько 50% випадків) – β-гемолітичний стрептокок групи A.
Дифтерія та ангіна мають схожі прояви: підвищення температури, біль у горлі, інтоксикація (слабкість, біль у м’язах, суглобах).
Які ж відмінності?
- мигдалики при дифтерії вкриті плівкою білого кольору, а при ангіні червоні, запалені іноді з жовтуватим нальотом;
- температура при ангіні – дуже висока, тому що токсини стафілокока та стрептокока вражають центр терморегуляції: 39 0С, навіть 400С, при дифтерії – нижча, 38 – 38,50С;
- біль у горлі при захворюванні на ангіну – дуже сильний, до неможливості ковтати та говорити, а при дифтерії – менше виражений, тому що токсин має знеболювальний ефект. Частіше це скарги на відчуття стороннього тіла у горлі і труднощі із ковтанням.
Профілактика обох захворювань включає підтримку особистої гігієни, правильного харчування ( воно повинно бути корисним, поживним, містити вітаміни і мінерали), підвищення рівня імунітету. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років). Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну - у 16 років — АДП-М. Дорослі ж повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити у 26 років, другу - в 36 і так далі. Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.
