Гіперопіка – небезпека чи необхідність?
Гіперопіка прирікає дитину на життєві невдачі, часто батьки, які виявляють надмірну опіку, вважають, що вони роблять усе заради дитини. Вони хочуть, щоб у неї було все найкраще, що може дати життя, і захищають її від «жорстких», «важких» і «небажаних» обставин.
Діти, що піддаються гіперопіці, не можуть вільно займатися чим-небудь, як їх однолітки. Батьки вважають, що неконтрольовані заняття шкідливі для дитини. Такі діти не мають обов'язків удома, тому що батьки вважають, що таким чином вони позбавляють їх безтурботного дитинства.
Рішення всіх проблем замість дитини.
У батьків, які виявляють надмірну опіку, є свої способи втручатися в життя дитини. Вони вирішують її проблеми, з якими вона могла б упоратися й сама. Вони ставляться до дитини, як до маленької, змушуючи її відчувати свою нездатність самій спланувати свої дії. Фактично, батьки, схильні до гіперопіки, роблять своїх дітей залежними й інфантильними.
Відчуття, що дитині всі заборгували.
Через особливості виховання діти батьків, які виявляють надмірну опіку, схильні думати, що їм усі щось винні, і вони можуть робити все, як їм заманеться. Їх не привчили до того, що вони не є центром всесвіту, і вони повинні навчитися знаходити спільну мову з тими, хто їх оточує. Оскільки такі діти думають, що вони особливі, вони засмучуються, коли ситуація складається не на їх користь.
Сприятлива мішень для боулінгу.
Багато дітей батьків, що надмірно опікуються, стають жертвами булінгу, тому що в них не розвинені соціальні навички, необхідні для виживання в школі. Шкільні розбишаки часто вибирають собі в жертви невпевнених у собі й беззахисних дітей. Іншими словами, впевнені в собі й соціально адаптовані діти не піддаються булінгу, тому що вони можуть упоратися з цією проблемою.
Непоступливість.
Діти надто турботливих батьків часто не користуються повагою серед однолітків. Однокласники вважають таких дітей непоступливими.
ПОРАДИ БАТЬКАМ !!!!
Перестаньте тотально контролювати дитину. Намагайтеся надавати дитині більше свободи, дозволяючи обирати, на які гуртки ходити, який одяг носити, з ким дружити тощо. Просіть дитину надати вам допомогу.
Діти беруть приклад з батьків, переймають як хороші, так і негативні якості. Намагайтесь формувати та транслювати спокійне ставлення до проблем, навчайте шукати різні варіанти вирішення ситуацій, розвивайте критичне мислення. Робіть акцент на тому, що не існує правильного або неправильного рішення. Тільки шляхом спроб і дій можна це зрозуміти.
Запитуйте дитину про її захоплення, дізнавайтесь, що подобається робити, а що ні. Щиро цікавтесь усіма новими ідеями, навіть якщо вважаєте їх безглуздими та не вартими уваги. Діти мають відчувати, що ви підтримаєте їх попри все.
Робіть акцент на процесі, а не на результаті. Дитина повинна розуміти, що процес сам собою може бути захоплюючим і цікавим. А труднощі, які виникають — це лише частина роботи, їх можна подолати та отримати від цього задоволення.
Будьте для дітей прикладом самостійності та стійкості. Ваша модель поведінки так чи інакше стане для них основною, отже намагайтесь прищеплювати добрі якості, цінності та традиції. Вчіть бути відповідальними за своє життя, дії та рішення.
Варто дотримуватись балансу між дійсно необхідною турботою, контролем і допомогою. Навички, необхідні дорослим, не сформуються, щойно виповниться 18 років. Це тривалий процес, у якому найважливіша роль — у батьків. Від них залежить, наскільки самостійною та зрілою особистістю виросте дитина.
