Костел Святого Франциска Ассізького в Делятині
Костел святого Франциска Ассізького
Фото Volodymyr Yermilko
Розташування:
с-ще Делятин
Координати GPS: 48.52713394 24.62722778
Початок будівництва святині припадає на 1857 р. (було закладено наріжний камінь фундаменту костелу Святого Франциска, як святого покровителя імператора Франца-Йосипа (1830-1916). Будівництво було повністю завершене у 1865 р., а освячення відбулося в святий вечір 24 грудня того ж року отцем А. Яблонським. При цьому офіційно в свої права делятниська капеланія (згідно офіційної документації до 1857 р. місцева римо-католицька громада підпорядковувалася Надвірнянській парафії) вступила лише майже через дванадцять років. Для підтвердження офіційного статусу костелу Святого Франциска ще треба було пройти консекрацію (проведена 2 вересня 1882 р.), тільки після цього парафія з’явилася на сторінках офіційних документів місцевого представництва католицької церкви.
Значне руйнування храму (пошкоджені вежа та дах), яке спричинила Перша світова війна, Польська республіка, яка отримала контроль над цими землями за її підсумками, усунула лише у 1924 р. Під час Другої світової війни стіни костелу встояли, проте окупаційна радянська влада в 1945 р. зачинила його для парафіян та богослужінь.
Пізніше приміщення храму використовувалося як військовий склад, а після цього в 1970-х рр. тут розміщувався цех лісокомбінату. Згодом залишена будівля поступово занепадала, завдяки українському вченому М. Клапчуку, який намагався вберегти костел, влаштувавши там музей, храм було визнано пам'яткою архітектури (охоронний № 426-ІФ). На початку 80-х XX ст. його вкрили бляхою. У 1994 р. храм передали римо-католицькій громаді, яка відремонтувала і впорядкувала костел.
Костел Святого Франциска є вдалою імітацією романо-готичного стилю. Висока прямокутна будівля з червоної цегли прикрашена великими вузькими вікнами у вигляді арки, кам'яними виступами з обох сторін, триярусної вежею, увінчаною хрестом, і прибудовою з гранованою дахом. У довжину споруда має більше, ніж тридцять метрів. Її фасад закінчується височенною вежею-шпилем.
Пам'ятка архітектури місцевого значення.
Зараз це діючий храм, який належить римо-католицькій громаді.