ТУЛЯРЕМІЯ
Туляремія — гостре інфекційне зоонозне захворювання бактеріальної етіології ( збудник туляремії — Francisella tularensis), яке характеризується інтоксикацією, лихоманкою, ураженням лімфатичних вузлів, внутрішніх органів і схильністю до затяжного перебігу.
Основним джерелом інфекції для людини є гризуни: заєць-русак, заєць-біляк, миші, білки, ховрашки, водяні пацюки. Переносниками збудника туляремії є кліщі, блохи, клопи і кровососи двокрилі (комарі, ґедзі).
На сьогодні виявлено понад 120 видів тварин — джерел хвороби. Крім мишей, зайців і ховрашків на туляремію хворіють лиси, вовки, єнотовидні собаки, ласки, соболі, кішки, бобри, а також сільськогосподарські тварини: коні, велика рогата худоба, свині, північні олені, верблюди.
Шляхи передачі туляремії :
- Трансмісивний (через укуси комах);
- Промисловий (промисел ондатр, зайців, обробка шкурок);
- Водяний (вживання води чи купання у водоймах після потрапляння до них хворих на туляремію гризунів );
- Сільськогосподарський (робота зі скиртами соломи);
- Побутовий (домашні миші);
- Мисливський (обробка тушок хворих тварин);
- Траншейний (під час військових дій).
Як правило, захворювання починається гостро з підвищення температури тіла, ознобу. Відзначаються сильний головний біль, запаморочення, біль у м’язах, попереку, порушення сну у вигляді сонливості чи безсоння, виражена пітливість. У тяжких випадках виникають блювання, носові кровотечі. Будь-яка форма туляремії супроводжується збільшенням лімфатичних вузлів від розмірів горошини до курячого яйця. В уражених лімфовузлах і внутрішніх органах утворюються численні специфічні туляремійні гранульоми, які є некротичними вогнищами у вигляді біло-жовтих вузликів, що нагадують туберкульозні горбики. Гранульоматозні й некротичні процеси у вторинних бубонах, які виникають внаслідок гематогенного поширення інфекції, як правило, перебігають без деструкції. В ряді випадків уражаються піднебінні мигдалики.
Профілактика
В епізоотичних осередках туляремії систематично здійснюють дератизацію й дезінсекцію на полях, в складських приміщеннях і населених пунктах з використанням отрутохімікатів та акарицидних засобів. Рекомендується регулювати чисельність промислових гризунів. Слідкують за своєчасним здійсненням таких агротехнічних вимог, як збирання врожаю, осіннє переорювання полів, знищення бур'яну. Широко використовують репеленти й інші індивідуальні засоби захисту людей від укусів членистоногих. Надзвичайно важливо забезпечити недоступність місць зберігання продуктів й джерел питної води для мишоподібних гризунів. Забороняється використання сирої води з відкритих водойм. Під час обмолоту зернових, взятих із скирт, заселених гризунами, робітники повинні одягати захисні окуляри-консерви й маски. При знятті шкурок з убитих гризунів необхідно працювати в гумових рукавичках і дотримуватися інших засобів захисту.
На ензоотичній території населенню роблять планові щеплення живою протитуляремійною вакциною Ельберта-Гайського. Імунізують, перш за все, групи ризику (мисливці, сільськогосподарські працівники). При появі випадків туляремії в людей негайно здійснюють екстрену вакцинацію.
