30 серпня - Міжнародний день жертв насильницьких зникнень...
30 серпня, щороку світ відзначає Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. На жаль, для України це не просто дата, а реальність для навіть не сотень, тисяч сімей, чиї родичі стали жертвами насильницьких зникнень.
Що означає «насильницьке зникнення»? Це не просто відсутність інформації, це завжди викрадення, незаконне затримання, утримання у незаконних в'язницях чи фільтраційних таборах, тортури, позасудові страти та приховування та знищення тіл загиблих.
Точну кількість таких випадків наразі в Україні підрахувати неможливо. З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала однією з розповсюджених методів залякування громадян на новоокупованих територіях.
Насильницькі зникнення стали “визітівкою” російської політики в Чечні, починаючи з 1999 року жертвами стали від трьох до п'яти тисяч людей. Це саме і практикувала Російська Федерація всі 8 років на території окупованих Донеччини та Луганщини, а також на Кримському півострові.
Сьогодні, як приклад, після 24 лютого 2022 року тільки на Херсонщині зафіксовано 303 випадки насильницьких зникнень, 121 особу було звільнено або вдалось звільнити, вбито була 1 людина і доля ще 181 людини залишається невідомою. І це інформація, яка нам відома на сьогодні.
Про випадки насильницьких зникнень, які практикуються у фільтраційних пунктах на Донеччині та Луганщині вже є цілі дослідження, окупанти продовжують відкривати такі пункти і далі, в Запорізькій області, на території окупованої Херсонщини та Криму.
Україна після початку збройного конфлікту у 2014 вже за рік, у червні 2015 року ратифікувала Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, у 2018 році Верховною Радою України було прийнято профільний закон - “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”.
