Профілактика гіменолепідозу
За даними всесвітньої організації охорони здоров'я, 4,5 млрд. людей у світі заражені тими чи іншими видами паразитів. У цю статистику входить не тільки населення країн, що розвиваються, але і жителі благополучних регіонів. Більшість людей навіть не підозрює про наявність гельмінтів в організмі.
Гіменолепідоз ? глистова інвазія, що викликається карликовим ціп’яком (Hymenolepis nana), вражає як дітей, так і дорослих. Перелічені збудники паразитують у тонкому кишечнику, як правило, провокуючи субклінічний, хронічний перебіг хвороби. Судити про зараження можна тільки при виявленні яєць гельмінтів у калі хворого. Серед пацієнтів переважають діти внаслідок низького рівня особистої гігієни, оскільки при гіменолепідозі висока ймовірність аутоінвазіі (самозаражения).
Основний спосіб зараження гіменолепідозом ? фекально-оральний, при якому інвазія відбувається після потрапляння в організм людини яєць гельмінтів із забрудненою водою, продуктами харчування, немитими овочами та фруктами, предметами побуту (іграшки, посуд, дитячі горщики, дверні ручки і т. д.). Крім того, серйозною причиною зараження є недотримання основних правил особистої гігієни.
Ознаки захворювання. При попаданні глистів в організм починаються хронічні запальні процеси у слизовій оболонці кишечнику, що перешкоджає нормальному всмоктуванню поживних речовин. Кожен третій випадок характеризується субклінічним перебігом, без виражених симптомів. Тяжкість прояви захворювання залежить від кількості гельмінтів в організмі. Зниження апетиту, сильні болі в животі, нудота, нестійкі випорожнення, підвищенна стомлюваність, дратівливість, головний біль, прояви алергії (риніт, свербіж, висипання), субфебрильна температура (до 37,5 ° С), погіршення пам’яті, безсоння.
Профілактика. Будь-яку патологію легше запобігти, ніж вилікувати. Існує ряд профілактичних та санітарно-епідемічних заходів для уникнення інфікування гіменолепідозом:
- ретельне дотримання правил особистої гігієни, миття рук після відвідування туалету і зміни підгузників дитині, перед приготуванням їжі;
- обробка овочів і фруктів чистою водою (за необхідності ? окропом);
- знищення мух, бліх, тарганів, щурів та інших шкідників;
- навчання дітей нормам гігієнічних навичок (миття рук,звички гризти нігті, брати пальці, іграшки, олівці в рот та ін.;
- часте обстеження дітей і працівників дитячих установ, працівників громадського харчування на глистяні інвазії.
Лікар епідеміолог
Відділення епідеміологічного нагляду
та профілактики інфекційних захворювань
Надвірнянського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України» І.Я. Горбаль-Клим’юк
