Відкриті дані: Як це працює на громаду?
Відкриті дані – це потужний інструмент трансформації цілих країн і окремих регіонів, що добре розуміють у світі. Європейський комісар з цифрової економіки та суспільства Марія Габріел сказала: «Якщо ви запитаєте мене про майбутнє Європи, то я вам скажу одним словом – це дані».
Говорячи про відкриті дані, ми говоримо про величезні масиви структурованої інформації, яка існує і з’являється у процесі життєдіяльності наших громад та країни, та продукти на їх основі, які роблять життя громадян комфортнішим, безпечнішим, заможнішим. Що більше їх оприлюднено, то відкритіша влада, то потужніше розвиваються міста, то більше стартапів та власних справ започатковується і процвітає. Ці дані не є власністю органів влади, а, навпаки, належать всім громадянам України. Однак доступ до них поки що часто буває утрудненим з різних причин.
Відкриті дані чи публічна інформація?
Часто плутають відкриті дані і публічну інформацію, яку зобов’язані оприлюднювати органи місцевого самоврядування. Тим часом, електронні дані – це дані у машиночитому форматі, які придатні до автоматичної обробки електронними засобами, комп’ютерними програмами. Часто, заходячи на сайти ОМС, можна побачити там відскановані копії ухвалених рішень. Аналітик з цією інформацією нічого зробити не може, доки не переведе її у машиночитний формат. Саме у такому форматі і державні, і місцеві органи влади зобов’язані надавати цю інформацію.
Сучасне паливо для економіки
Відкриті дані – це сучасне паливо для економіки. Деколи, правда, їх порівнюють з плутонієм, бо це паливо може бути небезпечне, наприклад, коли там є персональні дані, які не можна оприлюднювати.
ЄС вже давно вираховує економічну цінність відкритих даних. Це трактують як кошти, збережені завдяки тому, що гроші раціонально витрачаються чи не крадуться. В Україні є системи Прозорро, Єдиний портал публічних фінансів, які дозволяють нам бачити кожну копійку, яку, наприклад, використовують ОМС. І завдяки цьому індекс нераціонального, недоброчесного витрачання весь час знижується. На цьому прикладі можемо говорити про економічну цінність відкритих даних. Для її оцінки також враховується кількість стартапів, бізнесів, які відкрилися і працюють, використовуючи відкриті дані. Враховується економія часу, яка відбувається, коли ми точно знаємо, коли приїде потрібний нам транспорт чи скільки часу потребує отримання довідки. Більше того, це може вираховуватися як кількість збережених життів завдяки тому, що бригада екстреної медичної допомоги, маючи дані про затори на дорогах, врахувала це, обрала коротший і вільніший шлях і встигла врятувати життя потерпілим. А отже, вони одужають і продовжать працювати, створювати продукцію, платити податки.
Як працюють відкриті дані для ОМС
Місцева влада може на основі відкритих даних прогнозувати зношення житлового фонду, створювати системи моніторингу використання бюджетних коштів, аналізувати ризики співпраці з виконавцями тих чи інших робіт за бюджетні кошти, моніторити якість управління. Варіацій багато, головне, їх використовувати, залучати громадськість, щоб вона допомагала у цьому. У США, де процес розпочався ще 10 років тому, ОМС зрозуміли надзвичайну цінність відкритих даних. В одному з міст була проблема зі щурами, і завдяки поєднанню даних санстанції, медзакладів, комунальних підрозділів вдалося і вирішити проблему, і зменшити кількість отруєнь дітей засобом, який використовували для боротьби зі щурами.
Як працюють дані для мешканців
Приклади можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, завдяки створеному на основі відкритих даних додатку людина може точно визначити, коли громадський транспорт приїде на її зупинку, і розрахувати свій час. Або: ви хочете відкрити кав’ярню. Вам не зайвою буде інформація про те, як зареєструвати бізнес, які документи потрібні і де це можна зробити, чи вже є подібні заклади у вибраному районі, наскільки успішно вони працюють і чи мають дохід, чи безпечно тут взагалі щось відкривати. Можна усе це отримати, надсилаючи запити або фізично відвідуючи різні міські управління. По суті, «вибивати» цю інформацію. Але міста, які мислять і діють проактивно, заохочують бізнес і дбають про свій розвиток, намагаються надати ці та інші дані у вільному доступі і в машиночитному форматі, щоб на їх основі було реально створити дієвий продукт, який допоможе визначитися: які заклади краще відкривати у тому чи іншому районі, чого не вистачає, чи є вільні приміщення, якого розміру, де знаходяться і так далі.
Врешті, відкриті дані можуть розказати мешканцям, який підрядник і за яку суму зробив оцей неякісний ремонт на вашій вулиці, скільки парт за бюджетний кошт закупили у школу, кому і чому видають дозволи на встановлення тимчасових споруд і т.ін. Загалом, відкриті дані – це основа для аналітичного продукту, який показує: чи ефективно працюють місцева і державна влади, як співпрацюють влада і бізнес. На основі відкритих даних можна створювати корисні додатки, а все це створює додану вартість, капіталізує дані як такі.
Кому належать відкриті дані
Відкриті дані є власністю громадян, і на доступ до них вони мають повне право. Громадяни просто доручили органам державної та місцевої влади управляти даними протягом певного часу, забезпечувати їх збір, зберігання, захист персональних даних і т.ін..
Але в Україні органи влади інколи думають: те, що вони збирають – їхня власність . Особливо це відчутно, коли йдеться про так звані чутливі дані, обмежений доступ до яких дає можливість для зловживань і отримання неправомірної вигоди посадовцям, які ними володіють. Наприклад, це дані архітектурно-будівельної інспекції, де є можливість таємно надавати дозволи чи знищувати інформацію про порушення. Або дані Державного земельного кадастру, де можна зловживати доступом до інформації про право на власність земельної ділянки і т.ін..
І коли активісти чи експерти звертаються з вимогою відкрити ці даня, то реакція часто така, мовляв: навіщо, що ви з цими даними будете робити, доведіть, що від їх використання буде якась користь. Буває, що органи влади ревниво сприймають, що на основі відкритих даних може бути створений продукт, і автори на ньому зароблятимутьь. Так і пояснюють: “Чому це бізнес має заробляти на тому,що ми збираємо?”. Але яка тоді мета збору? І прогресивним ОМС зрозуміло, що датти місцевому бізнесу заробляти на основі даних – це означає інвестувати у своє ж місто, показати відкритість, яка привабить сюди й інші інвестиції.
Існує й інший спосіб, коли частина даних таки відкривається, але інші, які є більш важливими для громадян, залишаються закритими. Така імітація відкритості. Усе це – перешкоди у реалізації на практиці Хартії відкритих даних, до якої Україна приєдналася у 2016 році. Тому і на рівні держави, і на рівні органів місцевого самоврядування активістам доводиться буквально вибивати доступ до даних, які мають бути відкритими. Часто навіть через суди. Адже маємо розуміти, що відкриті дані – це, у тому числі, рівні можливості для всіх. І в нормі ними повинні мати можливість скористатися і великий бізнес, і маленькі стартапи, яким це використання дасть можливість створити власну справу і нові робочі місця, і просто мешканці, щоб зробити своє щоденне життя комфортнішим. Кількість громад, які розуміють це, в Україні збільшується.
Проблеми відкритих даних
Крім проблеми неправильного розуміння того, що є відкритими даними, і небажання їх відкривати, існує проблема низького запиту з боку громадян. Здебільшого через те, що люди не дуже розуміють, як це може бути використано їм же на користь.
Також є проблема утому, що в Україні, особливо в регіонах, дуже слабка інфраструктура, яка дозволяє правильно збирати дані і надавати до них доступ. Говоримо, що ОМС, наприклад, мають оприлюднювати певну інформацію, а потім виявляється, що у деяких з них вся інформація, таблиці, інше досі збирається тільки на паперових носіях. Тож в Україні треба змінювати саму культуру відкритих даних. КВД – це коли за допомогою технічних пристроїв і використання спеціального інтерфейсу дані структуруються, заносяться у комп’ютер і потім можуть бути використані. Але треба розуміти, що це – певний шлях, адже для використання на основі відкритих даних має бути створений продукт.
